Літери на білому тлі

- Послухай, Марино, я тебе запитати все хотів: як ти думаєш, ми збоченці? - запитав я, натягуючи труси.

– Ну… – простягла Марина, дивлячись на мене через дзеркало. - Не думаю. Ми ж займаємось сексом один з одним, а не з ними. Їм ми просто допомагаємо.

– В принципі, так, але все ж таки…

- Тебе щось бентежить? - здивувалася вона.

– Розумієш, – зам'явся я.

- Якщо ти сумніваєшся, чи зможемо зайнятися сексом поза притулком, то давай після зміни поїдемо до тебе і перевіримо. В чому проблема? – прямо сказала Марина. Річ у тому, що наш інтимний зв'язок не виходить за двері цього туалету, не кажучи вже про межі притулку. І як кожному чоловікові, мені хотілося б ще переспати з нею. Але сказати їй це прямо я соромився. Так, збудившись потрахатися – це одне, а потім, усвідомлено лягти в ліжко, це зовсім інша справа.

- Добре! - зрадів я.

- Сподіваюся, у тебе вдома затишно.

Так, затишно. Бардак, не митий посуд, зім'ята постіль, яке мінялася місяць тому. Тихий, домашній затишок. Не люблю прибирання. На роботі роблю його лише через те, що начальство вимагає. А так, нехай заростає пилюкою. Вдома прибирання роблю тільки на великі свята. На новий рік та день народження. Тобто двічі на рік.

- Так, затишно в мене, - посміхнувся я.

Ніч пролетіла спокійно й ось уранці ми попрямували до мене. Марина була у гарному настрої. Будинок, точніше квартира, що орендується, знаходиться у звичайній панельній багатоповерхівці на третьому поверсі. Щоб потрапити додому, мені треба відкрити спільні двері та три замки на своїй. При цьому треба бічним поглядом стежити за дверима сусіда. Навіщо? На жаль, зараз дізнаєтеся.

Коли я, в напівтемряві відчиняв свої двері, а Марина тихо чекала стоячи біля спільних дверей, бо освітлення залишало бажати кращого, різко відчинилися сусідські двері.

- Що ви тут лазите, мразі?! – шепелявачи беззубим ротом, загорлав мій сусід, Олексій Іванович. Козел рідкісний.

– Рот закрий, бо не подивлюся, що ти в молодості був КМС з боксу! – загорлав у відповідь я.

Марина стояла і злякано спостерігала за тим, що відбувається.

- Та й зараз зможу тобі накостиляти! - крикнув сусід і спробував вискочити в коридор. Але в цей момент мої двері відчинилися, і я різким ударом зачинив сусідські двері, які відчинялися назовні. Олексій Іванович із гуркотом упав у своїй квартирі.

- Проходь, - махнув я Марині, - він ще хвилини дві підніматиметься.

Шокована Марина пройшла у квартиру, озираючись на сусідські двері, через які долинала лайка.

- Що це було? - запитала вона, коли я зачинив двері власної квартири.

- Фіг його знає, - відповів я. - Шизофренія в гострій фазі, мабуть.

- Тобто? - здивувалася вона.

- Та він завжди такий, - відмахнувся я. - Хазяїн попереджав, що сусід дебіл. Уявляє себе господарем всього будинку, кожен йому зобов'язаний, а якщо не за його правилами, то з кулаками лізе. Усі сусіди на нього забили. Тільки мене іноді чіпляє, я так йому відповідаю і все.

– Ану, тварюко, відкривай! Я тебе з твоєю повією приб'ю! – почулося з коридору. У двері стали з силою стукати, намагаючись їх виламати. Але двері були добротні, металеві. Як сказав господар, «як на підводному човні: язички на всі боки йдуть». Так, там такий механізм, що коли закриваєш один із замків, язички замку виходять і знизу, і зверху, і з обох боків. Як сказав господар, це ще до нього тут зробили. Мабуть, знали, який недоумок сусід

Марина знову злякалася.

- Не бійся, не виламає, - обіймаючи дівчину, сказав я.

- Капець, як ти тут живеш.

– Весело! Проходь у кімнату.

Марина пройшла до кімнати та жахнулася.

- Твою ж... - тільки й змогла вимовити вона.

– Ну… – простяг я, оглядаючи кімнату. Розкладений диван, на ньому зім'ята постіль віддає ароматом поту та пилу. Відкрита шафа, де упереміж із чистим одягом брудний. Шкарпетки не першої свіжості, розкидані по всій підлозі Стілець, на якому валяється одяг, який я часто одягаю. І на довершення картини, рота трусів, що сушиться на батареї. Сушиться вона там уже десь тиждень чи півтора, так що навіть встигла припасти пилом.

- Як добре, що в тебе одна кімната, - відійшовши від шоку, мовила Марина. Вона завершила огляд кухні та ванної кімнати без коментарів і тепер, прибираючи брудну постіль, її прорвало.

- Ти коли останній раз мив кахель у ванній та на кухні? - запитала вона.

– А його що треба мити? – здивувався я.

- Зрозуміло, - сказала вона. – Сподіваюся, на роботі ти миєш кімнати. Як можна бути таким ледарем!

Трясця, ніколи б не подумав, що вона може бути такою занудою! Ми сюди не прибирати прийшли! Коли я промовив це в голос, Марина з округленими очима подивилася на мене і сказала:

- Та в тебе тут брудне, ніж у нашому сортирі! Я в такому бруді з тобою спати не збираюсь! Хочеш сексу, прибирай.

І я мовчки продовжив витирати пил, а вона понесла брудну білизну у ванну.

У ванній зашуміла вода.

– Ай! – закричала Марина. Я кулею кинувся у ванну. Дівчина стояла й махала долонею.

- У тебе що, з двох кранів гаряча вода йде? – скривившись від болю, спитала Марина.

– Ну, як сказати, – відповів я. - Сусіди неправильно під'єднали водонагрівач, тому перші пару хвилин із крана холодної води йде гаряча.

- Міг і сказати їм, - сказала Марина.

– Навіщо? – здивувався я. – Так можна на гарячій воді економити. Стояк один, посуд так і мию, поки гаряча вода з холодного крана йде.

Марина замислилася.

- Слухай, а справді! - видала вона. – Із теперішніми цінами на комуналку.

– А то! - усміхнувся я і продовжив прибирання.

Ентузіазму у Марини було хоч греблю гати, тому прибирання ми закінчили уже ввечері. Якщо чесно, сил уже не було ні на що. Доба на зміні, цілий день для прибирання.

- Уф, як я втомилася, - Марина безсило впала на диван. Я завалився поряд.

- Давай нашу витівку відкладемо на завтра, добре? - запропонував я.

- Ага, то сил немає, - сказала вона і потяглася за своїм телефоном. – А тепер помовч трохи. - Вона набрала номер і почала чекати відповіді. - Мама! – весело закричала Марина. - Я у Наташі... Так, з роботи... У неї ремонт, попросила допомогти, так що я поки в неї поживу. Та й на зміну разом веселіше ходити… Ні, не треба привозити одяг, у нас з нею один розмір, халатик вона мені вже виділила… Та перед зміною їх буду прати, а по квартирі без спідньої білизни схожу, ми ж з Наташею тут одні, хто дивитися буде?... Ага, давай, на все добре, тату привіт... Я тебе теж люблю.

Я був… ні, не шокований, а роздратований, чи що.

- Марино, ти соромишся сказати, що ти у хлопця в гостях? - запитав я.

- Сергію, - заплющивши очі, відповіла Марина, - по-перше, ти не знаєш мою маму. По-друге, на щастя, ти не знайомий з моїм татом. По-третє, ми з тобою не зустрічаємося, ми з тобою перевіряємо, збоченці ми ні. І по-четверте, я втомилася. Давай усі розпитування завтра, добре?

– Добре, – кивнув я. - Ранок вечора мудріший.

- Мудріший, - повторила Марина і залізла під ковдру. Поки вона це робила, я затримав погляд на її попі у стрінгах.

Проковтнувши слину, я сам поліз до неї. Притулившись, я провів рукою по її животу, але під майку не ліз.

- Сильно не притискайся, бо встане.

- Нехай, сил на нього вже немає, - промовив я, провалюючись у сон. Марина у відповідь хихикнула.

* * *

Прокинувся я від приємного погладжування в паху.

- Марино? Ти чого? - спросоння запитав я.

- Проводжу наш експеримент, - усміхнулася вона, і поцілувала мене. Я обійняв її та перевернув на спину. По суті це був наш перший нормальний секс, а не наші швидкі потрахушки в туалеті. Ми цілувалися, пестили один одного, міняли пози. Виявилося, що Марина дуже добре працює язиком. Так добре, що я не втримався і кінчив. Гаркаючись, Марина швидко втекла у ванну.

– Що у вас за погана звичка? – повернувшись із ванної, обурювалася Марина. - Набризкати повний рот своєї гидоти.

- Ти не любиш, коли тобі кінчають у рот? - запитав я.

– А тобі сподобалося б? – обурено спитала Марина. Вона стояла перед диваном, уперши руки в боки. На ній не було нічого, крім рушника на шиї, який лише трохи прикривало груди.

- Я не фанат Борі Мойсеєва, щоб у рот брати, - ображено відповів я. Знайшла, що порівнювати!

- Не ображайся, - присівши біля дивана, ласкаво вимовила вона. - Я не те мала на увазі. Вам, мужикам, простіше, полизали й все. Рідко знайдеш майстра, що доведе до оргазму. А нам, жінкам, доводиться кожен ваш залп контролювати. Ти ще нічого, але є такі, які або за волосся тримають, або за потилицю притискають. Типу, альфа-самці вони. Дивіться, я їй залив весь рот! А струмінь і в горлянку б'є, і через ніс виходить. Приємного мало. Та й запах у неї огидний, не кажучи вже про смак.

- У тебе там, - вказав я на її промежину, - теж так собі.

- Тобто? – здивовано перепитала Марина.

- У сенсі смаку.

– Так? - посміхнулася вона. - І яка ж я на смак.

– Солона, – відповів я.

– М… – простягла дівчина. – До речі, про смаки, ти маєш що поїсти? - вимовивши це, вона, як і була, попрямувала на кухню. - То вчора з прибиранням твого срача, навіть перекусити забули. А зараз я голодна як вовк.

У холодильнику знайшлися сосиски, лоток перепелиних яєць та кетчуп.

- Не багато, - сказала Марина і почала готувати сніданок. Вона одягла футболку, яку я приніс. Хоч вона й була пом’ятою, але випрана.

– То чому ти соромишся мене? - я вирішив продовжити вечірню розмову, від якої Марина ухилилася.

- Не те щоб соромлюся, - перевертаючи омлет на сковорідці, ухильно відповіла вона. – Просто в мене така класична інтелігентна сім'я. Мама педагог, тато великий начальник на заводі.

– І? - я не зрозумів, до чого хилить Марина.

– І! – відповіла вона. – Донька має бути правильною. Не гуляти з ким попало, не блядувати.

– А ти й не блядуєш, – відповів я. - Просто займаєшся сексом із симпатичним тобі хлопцем.

Вона обернулася і скептично подивилася на мене.

- А чого ти взяв, що ти мені симпатичний? - ця фраза Марини поставила мене в глухий кут.

– Ну, це… – почав майоріти я, а дівчина дзвінко засміялася.

- Подобаєшся ти мені, подобаєшся, - сказала вона, повернувшись до плити. - Інакше б я з тобою не трахалася на холодній підлозі в параші. Але мамі з татом соромлюся про тебе говорити, - останню фразу вона промовила пониклим голосом.

– Не зрозуміють? - запитав я.

- Ти знаєш, скільки вони наречених водили на сватання до мене? – запитанням на запитання відповіла Марина. – Кілька років тому це було паломництво! Щомісяця, а то й кілька разів! Сини знайомих, друзів, співробітників, які хочуть через дочку начальника посаду собі вибити. Найприкріше було, що всі вони були симпатичними. Не виродки, не ботаны. А звичайні симпатичні хлопці. Такі ж, як і я, заручники своїх батьків. З деякими я ходила побачення. Бо мама з татом попросили. «Він же добрий хлопчик!» Усі вони добрі.

Марина розповідала та викладала омлет на тарілки. Просте блюдо вона приправила кетчупом та сушеним часником для різноманітності.

— Найприкріше, що більшість із них мали дівчат, і вони ходили зі мною на побачення суто з ввічливості. Секс у мене був із двома чи трьома, але до серйозних стосунків справа не дійшла. Не можна нав'язати почуття. Я навіть іноді заздрю Антонові та Каті. Попри свої недуги, вони не проходили через злучку. Мене як породисту суку намагалися звести з таким породистим псом. Тільки, як я вже говорила, у багатьох псів були свої сучки, яких вони трахали і я їм була нецікава. Так, мило посміхалися, прогулялися парком, посиділи у кафе, зрідка полежали у друзів на квартирі. Все!

У мене не ідеальні стосунки з батьками. Невч, ледар. Але мої батьки хоч не шукали мені наречених. Були, звісно, варіанти, які запропонувала мама. Так само, дочки її подруг, але голова то в мене на плечах є, розумію, навіщо нормальному дівчиську такий розпиздяйко як я? Ну, вона розумниця, красуня, відмінниця. І таке диво, як я в чоловіки. Якби я тоді одружився, то сів би дружині на шию. Зараз я якось навчився заробляти, але ту саму пару років тому, про яку згадувала Марина, я б просто сидів на шиї молодої дружини та бовтав ногами. Так, ось який я! Був... хоча, зараз не краще. Ні, краще, звичайно, але не набагато.

- Мене це так дістало, що я вирішила зробити щось таке, - продовжила Марина, колупаючи виделкою в омлеті. – І після курсів медсестер пішла працювати санітаркою до притулку. Мама була в істериці! Вона сподівалася вибити мені місце у своєї подруги дитинства в елітній клініці. А я заявила, що я хочу жити по-своєму. Скільки скандалів було, але я змогла наполягти на своєму. Отже, розумієш, якщо я скажу, що я в хлопця ночую, хитка рівновага в моїй сім'ї порушиться. А твоя кандидатура тільки олії у вогонь додасть. Тож нехай думають, що я в Наташки. Та підтвердить що завгодно.

Весело жити у нашій країні, весело. Це так, до речі. Уявляю, що буде, якщо батьки її дізнаються про нас. Хоча, нас ще немає. Є тільки секс та й все. Але в такому випадку це ще гірше.

- Давай, збирайся! - доївши омлет, сказала Марина.

– Куди? – здивувався я. Чесно кажучи, я розраховував на продовження нашого експерименту.

- Я в батьків на тиждень відпросилася, а в тебе в холодильнику шаром покати! - знімаючи футболку, Марина попрямувала до кімнати. - Підемо отавруватися.

– Ага, тільки посуд помию, – неохоче відповів я.

– Кинь у раковині та залий водою! – крикнула Марина. - Ти погано миєш! Або жирна залишиться, або вся в миючому засобі! Я потім сама помию!

- Як скажеш, люба, - тихо відповів я.