Тягар

Жовтень цього року видався прохолодним. Вночі на траві виступав іній, надаючи темно — зеленій галявині злегка світлий відтінок. Дивлячись на цю красу з'являється бажання щільніше закутатися в теплу куртку і натягнути на голову шапку. Тому, навіть добре, що ніхто не був свідком нічної прогулянки однієї білявої дівчини. Її довге волосся доходили до щиколоток, а при ходьбі й зовсім волочилися по землі. Сьогодні дівчина вирішив не підв'язувати його, а дати йому волю, лише прикрасивши усипаним дорогоцінним камінням обручем. Вільний вітер підхоплював волосся, граючи з ними, то піднімаючи вгору, то в сторону, то взагалі укутуючи ними дівчину, проявляючи, як йому здається, турботу. Жалісливий перехожий, якого, на щастя в цей вечір не було на узліссі, підтримав би благородні пориви вітру, бо в таку прохолодну погоду на дівчині була легка, майже невагома сукня кольору бірюзи. Напівпрозора тканина не ховала витончених форм фігури дівчини, яка легко ступаючи босими ногами, весело прогулювалася по узліссю.

Сьогодні у неї був чудовий настрій. Вона літала по галявині, закинувши голову до неба і, здавалося, що зірки танцюють разом з нею.

- Яка прекрасна ніч! - блаженно вимовила дівчина, плюхнувшись на траву, від чого іній піднявся в повітря, як сніжинки, на мить, створивши над дівчиною ще мільйон маленьких блискучих зірок.

- Це Хеллоуїн, це Хеллоуїн! Крики гарбузів в нічній тиші — долинуло до слуху дівчата. Неподалік хтось наспівував нехитромудру мелодію трохи гугнявим голоском.

Дівчина підвелася на ліктях і озирнулась по сторонах. Ледве осторонь, серед дерев походжала, пританцьовуючи, висока худорлява фігура з... гарбузом на голові. Фігура ходила серед дерев, несучи з собою великий кошик накритий серветкою.

Зацікавившись фігурою, дівчина піднялася і попрямувала до неї.

- Це Хеллоуїн, це Хеллоуїн! Гидота тобі, а цукерки мені! - продовжувала наспівувати фігура.

- Привіт! - сказала, посміхаючись, дівчина, підійшовши до фігури. Вона підійшла до неї ззаду, і будь-яку людину таке радісне вітання в ночі злякало б не на жарт, але фігура лише розгорнулася і втупилася на дівчину своїми очима, які світилися.

- Привіт! - весело сказала фігура. Вираз обличчя на вирізаному гарбузі не змінився. За вирізаними очима дівчина помітила свічку, що вже догорала, але не злякалася побаченого, навіть не надала цьому особливого значення.

- Гуляєш? - все так же посміхаючись, запитала дівчина.

- Як бачиш, — відповіла постать. - А ти?

- Нічка прекрасна, ось і я вирішила погуляти під зірками, — відповіла дівчина, спрямувавши свій погляд до зірок.

- Нічка не просто прекрасна, вона чудова! - відповіла фігура, розсміявшись і закинувши голову. З боку це виглядало моторошно: мила усміхнена дівчина й поруч гарбузоголовий що заливають зловісним сміхом.

- Як тебе звуть? - так само посміхаючись, спитала дівчина.

- Що?! - гарбузоголовий мало не захлинувся своїм сміхом. Неодмінно перепитавши, він навіть закашлявся.

- Я Аріадна, — дівчина простягнула руку для рукостискання, не переставши посміхатися. Її усмішка була доброї та щирої.

- Ти мене не боїшся? - здивований запитав гарбузоголовий. Його зовнішність будь-якого смертного змушувала трястися від страху, мочитися в штани та займатися іншими, не властивими дорослій людині справами. Дітлахи ж навпаки, при зустрічі з гарбузоголовим раділи та вимагали солодощів. Аріадна виглядала якщо не дорослою, то підлітком точно, а підлітки, на відміну від дітей, вже пускали цівку страху в штани при погляді на гарбузоголового.

- Ні, ти такий милий! - вона продовжила посміхатися і навіть спробувала вщипнути гарбузоголового за щічку, але гарбуз на його голові був твердим, тому Аріадна лише погладила його щоку.

- Ну той що? Як тебе звати? - лагідно запитала вона.

- Джек. - ніяковіючи відповів гарбузоголовий. Якби він міг почервоніти, він би вже залився фарбою.

- А що у тебе в кошику? - нахабно запитала Аріадна і простягнулася руку до кошика. Джек різко смикнув кошик і притиснув його до себе. Але від різкого руху хустинка злетіла й Аріадна побачила, що кошик вщерть забитий солодощами. Це були й шоколадні цукерки, і льодяники, і різне печиво у вигляді й смішних і страшних пик.

- Смакота! - захоплюючись вимовила Аріадна, дивлячись на всю цю гору солодощів.

- Хочеш? - лукаво запитав Джек.

- Ага! - кивнула Аріадна.

- Що ж, тоді Ходімо! - він опустив кошик і простягнув дівчині руку.

* * *

- А що ти тут робиш вночі? - жуючи печиво, спитала Аріадна. Вони з Джеком сіли на траві посеред галявини. Джек дозволив Аріадні взяти трохи солодощів. Як шкода, що він не розумів, що в понятті Аріадни «трошки» це весь кошик.

- Хотів поставити аналогічне питання тобі.

- Я люблю гуляти вночі, — відповіла Аріадна, в нахабну беручи цукерку з кошика. - Милуватися зірками. А ти знаєш, що коли людина помирає, його душа перетворюється на зірку. Та ось моє завдання визначити, куди супроводити душу, в рай чи пекло. Це залежить від світла, що виходить від зірки. Якщо зірка тепла, приємна, то в рай. Якщо ж вона обпікає, колеться, то в пекло.

- А якщо зірка падає? - дивлячись на небо, запитав Джек. Аріадна підняла голову до неба і теж побачила зірку що падає.

- Не знаю, — відповіла вона, спостерігаючи за падінням зірки. Зірка падала якось дивно, не по прямій. Яскрава точка, зі світловим шлейфом петляючи, наближалася до узлісся. Ще мить та вона вже на галявині. Не велика кулька, яка поміститься на долоні. Аріадна підійшла до кульки що літає над землею.

- Трапляються ночі, — сказав Джек, — коли зірки спускаються з небес.

Усередині кульки була невелика фігура. Маленький чоловічок світився та дивився крізь сферу на Аріадну й усміхався. Раптово кулька злетів вгору, покружляла над Аріадною і прошмигнула до кошика. Доторкнувшись до печива, вона розчинив його в повітрі. А з неба спускалися інші кульки. Одна за одною, вони металися по узліссі, підлітаючи до кошика. Солодощі танули на очах.

- Гей, дітлахи всіх мастей, — затягнув свою пісню Джек, — Загляньте до нас скоріше! Заходи й не один! В королівство Хеллоуїн!

Літаючи, кульки видавали різні звуки. Білі трохи присвистували, зелені — дзижчали, червоні — потріскували, сині — поскрипували, як скрипка.

- Це Хеллоуїн, це Хеллоуїн! Крики гарбузів в нічній тиші! - продовжував свою пісню Джек. - Це Хеллоуїн, це Хеллоуїн! Гидота тобі, а цукерки мені!

Так кульки йому акомпанували.

- Ти сусідів розіграй: до інфаркту налякай! У місті почуєш крик! Місто Хеллоуїн з’явилося!

Спочатку трохи фальшиво, не в такт, але з часом виправилися.

- Зуби гострі й вогонь в очах, павуки гуляють по волоссю, я під сходами твоїми, замість пальців побачиш змій!

Джек став пританцьовуючи походжати по узліссі, а кульки літали навколо нього та Аріадни, граючи свою нехитру мелодію.

- Це Хеллоуїн, це Хеллоуїн! – Аріадна теж стала підспівувати Джеку, тупцюючи на місці. - Хеллоуїн! Хеллоуїн! Хеллоуїн! Хеллоуїн!

Її все більше і більше захоплювало це дивне почуття. Невідоме свято виникло прямо на узліссі.

- Це місто наше і рідний дім, заспівай пісню гарбузів зі мною! Як же місто ненавидьте? Нам скрізь підступу чекати!

Аріадна і не помітила як стала кружляти в танці з Джеком.

- За рогом причаївся бомж! Вистрибне раптово і ти ЗАОРЕШЬ!!!! Це Хелоуїн! Будь-яка примха: Кров и грязь і зелений слиз !!!!

Гарбуз, кульки, відблиски від їхнього польоту, пісня, мелодія... все змішалося в голові богині.

- Що не боїшся?? Та що ти говориш! Скажеш це раз, а потім повториш! Кістки кинь, це виклик мені! На місяці прокотися в нічній тиші!

Тільки Джек, кульки та сама Аріадна твердили як заведені:

Заволайте всі! Заволайте всі!!

У нашому місті ЖАХУ!

Я веселий клоун без обличчя!

Тут же я зникну без сліду!

Запитаєш ти «Хто тут», і даремно!

Я відповім «Це я!»

Вітер у волоссі та тінь місяця,

Наповню кошмарами твої сни!

Це Хеллоуїн, це Хеллоуїн!

Хеллоуїн! Хеллоуїн! Хеллоуїн! Хеллоуїн! Хеллоуїн! Хеллоуїн!

Наївні дітлахи на кожному кроці!

Життя веселіше, коли їх злякаю!

Це наш бізнес, але ми тільки за!

У нашому царстві Ж-А-Х-У!

Як же місто не любити?

Нам всюди підступу чекати!

Джек скелет вхопить за зад!

Заволав як Банши по шляху в пекло,

Вистрибнеш ти зі штанів!

Закричиш, як будь здоров!

Розійдіться всі, дорогу VIP - персоні,

Король гарбузів Джек тільки без корони!

Славімо гарбузів ми короля!

Це Хелоуін! Хоча ...

Ось наше місто і рідний дім,

Заспівай пісню гарбузів зі мною!

* * *

- Заспівай пісню гарбузів зі мною! - крізь сон вимовила Аріадна. Вона відкрила очі та озирнулася. Узлісся було порожнім. Іній лежав ковдрою на траві. Наче й не було диких танців на узліссі.

- Наснилося... - сумно промовила Аріадна і помітила невелике печиво у вигляді гарбуза, яке лежало на маленькій серветці прямо на траві.

- Спасибі, Джек, — посміхнулася дівчина, і захрустіла печивом.