Лінда

Машина мчала нічним містом. Аманда сильно перевищувала допустиму швидкість, тому інші машини просто об'їжджала в нещільному нічному потоці. Дивом їх не помітив поліційний патруль.

Тільки зараз Лінда помітила, що Аманда на лівій руці має татуювання. Змія, що обвиває руку від зап'ястя до ліктя, де на її іклах трималося яблуко.

– У тебе татуювання? - запитала Лінда.

- А, це? - Аманда недбало вказала на руку, Лінда ствердно кивнула. - Так, зробила її, коли мене звільнили з вашого дому.

- Пробач, - тихо промовила Лінда.

- Ти чого?! – весело відповіла Аманда. - Ти тут ні до чого! Та й рано чи пізно мені все одно довелося б піти. Вічно бути твоєю нянею я не могла.

– Зате ти стала моєю подругою! - усміхнулася Лінда.

- Здорово ж! – відповіла Аманда. – До речі, це, – вона покрутила лівою рукою, – не єдине татуювання на моєму тілі. Потім покажу решту.

Машина зупинилася біля одного із нічних клубів міста.

– А нас сюди пустять? – із сумнівом запитала Лінда.

– Пустять! – відповіла Аманда. - За мною!

Вона вийшла з машини та потягла Лінду. Вони пройшли повз довгу чергу. На підході до охорони на них обурилася одна малолітка.

– Гей, тьотю, давай у кінець черги дуй! - уїдливо сказала вона. Лінда злякалася, оскільки дівчина, яка загрожувала їм з Амандою, була на голову вище за неї. Сама Аманда навіть оком не повела, а чорношкірий охоронець, що стояв поруч, зреагував швидко. Він з силою схопив дівчину за руку та підтяг до себе.

- Ану заціпся! Це VIP гості! - гаркнув він. – А тепер зроби так, щоб я тебе більше не бачив! - після цих слів він шпурнув дівчину на тротуар. Та, швидко підвівшись, втекла геть, витираючи сльози.

- Дякую, Симон, - сказала Аманда, кинувши швидкий погляд на негра.

- Завжди, будь ласка, міс Ламеєр! - з усмішкою відповів охоронець. - Приємного вечора.

- Ти VIP гість? – здивовано запитала Лінда, коли вони увійшли до темного приміщення клубу.

- Я була завсідником у цьому клубі, коли він був ще дрібною забігайлівкою. Клуб ріс, публіка змінювалася, а зі старих клієнтів я залишилася сама. Тому мене тут знають та поважають, – пояснила Аманда.

Вони пройшли усередину. Зал був величезний. У центрі був танцмайданчик, з обох боків, на невеликих п'єдесталах, круглі столики. Між танцями та столиками снували офіціантки. Щоб відрізнятись від натовпу, на них були короткі шортики та маєчки, які підсвічувалися світлодіодами. Біля однієї зі стін стояла барна стійка, а над нею діджейський пульт.

По чотирьох кутках були гвинтові сходи, що вели на балкони. Кожні сходи охоронялися парою великих охоронців. Як і на вході, усі вони були чорношкірими. На кожному балконі стояли довгі столики та червоні шкіряні дивани навколо них. Також балкони мали шторки з усіх боків. Можна було закритися і тебе ніхто не побачить.

До одних зі сходів, що ведуть на балкон і підійшли Лінда та Амандою. Охоронці розступилися перед Амандою і піднялися нагору.

- Розташуйся! - господарським жестом вказала Аманда на дивани, коли вони піднялися на балкон. Лінда із задоволенням плюхнулася на них. Аманда сіла поруч.

- Як тобі? - запитала вона Лінду.

– Відпад! - оглядаючи клуб, захоплено відповіла Лінда. - У мене ще не було такого дня народження! Спасибі тобі!

- Це тільки початок! - усміхнулася Аманда і махнула рукою. Наступного моменту на балкон вийшли офіціанти. Справжні офіціанти в сорочках, штанах, вишколені. Вони виносили страви й випивку та ставили все на столик.

– Ого! – тільки й змогла вимовити Лінда.

Офіціант хотів налити Лінді шампанського, але Аманда зупинила його.

- Я сама, вільні! – владно промовила вона, і офіціанти відразу ж покинули балкон. Вона сама налила Лінді та собі шампанського.

– За твій день народження! - сказала вона тост.

– За день народження! – радісно промовила Лінда і перекинула келих одним духом. Взагалі вона ще фактично ніколи не пила. Тільки раз спробувала вина з друзями, і то це було кілька ковтків, бо вона боялася, що мати почує запах. Але зараз, у темному клубі, в компанії Аманди, їй було начхати! Їй уже п'ятнадцять, вона вже доросла!

Лінда посунула собі тарілку з фруктами та почала розглядати клуб. Її цікавили інші балкони. Один був порожнім, на ньому навіть не було увімкнено освітлення. Один був повністю закритий шторами. А на третьому парочка щосили цілувалася, пестячи один одного. Лінда уважно стежила за парою. Хлопець все норовив ущипнути свою партнерку за груди, тоді вона прибирала його руку зі своїх грудей на талію і продовжувала гладити його стегно. Аманда простежила за поглядом дівчини.

- Пішли танцювати! - вона потягла Лінду вниз.

Дівчата спустилися та почали танцювати. Була швидка музика і кожна з них відривалася по-своєму. Алкоголь вдарив у голову Лінді. Їй було добре. Вона була щасливою. Перед очима пливло, але це їй подобалося.

Заграла повільна музика, і Лінду спробував взяти в оберемок якийсь хлопець, але Аманда його відштовхнула.

- Третій зайвий! - відповіла вона, обіймаючи дівчину. Хлопець підняв руки, кивнув і розчинився у юрбі. Лінда притулилася до Аманди. Їй було добре. Заплющивши очі, вона поринула в блаженство. Повільна спокійна музика заколисувала, і вона б задрімала, якби Аманда тихо не спитала:

- Може, піднімемося на балкон?

- Ага, - відповіла Лінда, і вони піднялися на балкон. Лінду відверто хилило на сон. Алкоголь, уже не перший келих, пізня година, втома.

Випивши, Аманда запитала:

– Хочеш побачити мої татуювання?

- Звісно! – відповіла Лінда. Після такої пропозиції сон як рукою зняло.

Аманда натиснула кнопку біля дивана і штори тихо закрили балкон від решти клубу.

Вона стала на стіл і почала повільно розстібати блискавку на сукні, яка була з правого боку. Залишившись у спідній білизні, вона повернулася до Лінди спиною і зняла з себе бюстгальтер.

- Не хотіла псувати враження, - з усмішкою промовила Аманда, повертаючись до дівчини. Праву грудь Аманди повністю покривала троянда, чиє стебло спускалося до талії та зникало на рівні пупка. На лівому боці, під грудьми красувався напис у готичному стилі: «Свобода теж розбещує, а абсолютна свобода розбещує абсолютно».

- Ну як? – Аманда стояла на столі в одних стрінгах та туфлях. Лінда підвелася і підійшла до неї. Аманда допомогла зійти їй на стіл, і тепер вони стояли менше ніж за крок один від одного. Під їхніми ногами залишалися тарілки з наїдками та випивка.

– …а абсолютна свобода розбещує абсолютно, – прочитала Лінда, провівши пальцем по напису. Жінки стояли близько, дуже близько одна до одної. Лінда знизу дивилася на Аманду. Та повільно підійшла до неї та поцілувала в губи. Лінда спочатку хотіла відштовхнути Аманду, але потім піддалася спокусі. Вона обійняла Аманду за талію та продовжувала підставляти губи під її поцілунки. Внизу живота наростало дивовижне почуття.

Аманда із захопленням цілувала Лінду. Руки ковзали по молодій фігурі, що тремтіла від ніжних дотиків. Аманда напирала і вони обидві, втративши рівновагу, впали на диван.

– Ай! – скрикнула Лінда.

- Пробач, - швидко промовила Аманда, відсторонюючись від дівчини.

- Ні, все нормально, - сказала Лінда.

- Тоді продовжимо? - усміхаючись, запитала Аманда.

– А… ага, – невпевнено відповіла Лінда. Алкоголь бив їй у голову, і вона була не впевнена, чи варто їм продовжувати, але вона не чинила опір. Лінда ставилася до Аманди як до своєї подруги. Але вона не знала, що подруги можуть бути такі близькі.

Тим часом Аманда обережно зняла з Лінди босоніжки, панчохи, спідницю та топ. Дівчина залишилася в одній спідній білизні.

Аманда ніжно провела рукою по мереживу бюстгальтера, від чого дівчина здригнулася.

- Не бійся! - підбадьорила її Аманда. – Боляче не буде.

- Знаю, - тихо відповіла Лінда, - боляче було лише вперше.

Аманда посміхнулася і, підвівши дівчину, розстебнула бюстгальтер. Знявши його, вона недбало відкинула його убік. Підхопивши пляшку вина, вона зубами вчепилася в корок. Злегка скривившись, Аманда доклала зусиль і відкрила вино. Раніше офіціант вже відкривав пляшку і просто трохи закоркував її. Сміючись, вона почала поливати Лінду вином. Від дотиків холодного напою до шкіри Лінда почала звиватися на дивані. Пари алкоголю ще більше сп'янили її.

Порожня пляшка полетіла туди, куди й бюстгальтер Лінди. Після цього Аманда припала до дівчини, жадібно вилизуючи її тіло. Язик жінки ковзав по юному тілу, збираючи кожну краплю червоного напою. Плечі, груди, живіт. Нічого не залишилося поза увагою Аманди. Закінчивши, вона підвелася та оглянула Лінду. Дівчина важко дихала, в блаженстві заплющивши очі. Аманда посміхнулася і повільно почала стягувати з Лінди трусики.

- Не треба! - Лінда різко отямилася від блаженного дрімання і схопила руки Аманди, які вже приспустили її стрінги.

– Чому? - щиро здивувалася Аманда, дивуючись, чому Лінда дивиться на неї зляканими очима.

- Це... не правильно, - не впевнено відповіла дівчина, на що Аманда лише дзвінко засміялася.

- Нісенітниця! - вигукнула вона. - Забери руки і я доведу, що це не так.

- Але... - спробувала протестувати Лінда, але Аманда нахилилася до неї та тихо прошепотіла:

- Прибери руки.

Тихий і ніжний голос подівав на Лінду гіпнотично, вона забрала руки. Спритним рухом, Аманда залишила Лінду, в чому мати народила.

– Може… – Лінда не змогла домовити фразу, Аманда вже приступила до неї.

Її руки ніжно і вміло пестили дівоче тіло. Губами вона впивалася в її губи, іноді відсторонюючись, даючи дівчині вирвати із себе стогін. У цей момент вона опускалася нижче, хапаючи ротом одну із пипок. Кінцями пальців вона ковзала по вигинах її тіла. Груди, живіт, нижче, внутрішня частина стегна, сідниці, поперек, талія.

– Амандо, – тремтячим голосом прошепотіла дівчина, – не треба.

- Треба, дитинко, - посміхнулася Аманда, - ти мені ще дякую скажеш.

Її рука прослизнула між ніг і пальці швидко засувалися.

Дівчина скрикнула.

***

Відчувши екстаз, Лінда провалилася в сон, тихий і безтурботний. Сьогодні вона вперше зазнала екстазу. Вона отримувала насолоду від сексу з хлопцями, але це було не так. Вони були молоді й невмілі, і нічого не робили. Звичайно, вона дещо відчувала і вважала, що це межа в сексі, але сьогодні Аманда довела, що це не так. І вона жінка! Вона змогла створити з нею таке лише пальцями. А язик? М'який і теплий, він ковзав її тілом, злизуючи вино. І при цьому він приносив неймовірне задоволення. А свербіж у пипках, коли Аманда ніжно їх покушувала? Ні, ще ніколи Лінда не відчувала таких почуттів. Буря, що вирувала на шкірі, увірвалася в її нутро разом з пальцями Аманди. То був вибух. Справжній вибух унизу живота, що ніжною патокою розтікся по всьому тілу.

Алкоголь, нові відчуття власного тіла – відмінне снодійне. Аманда це розуміла і просто лежала поряд, обійнявши Лінду. Вона милувалася цією дівчинкою. Вона знала її з пелюшок. Пам'ятала перше слово, яке вона промовила. З ніжністю згадувала перші кроки цієї малечі. А зараз вони лежали поряд. І вони були коханками. Аманда не хотіла навіть думати, чим закінчиться ця ніч. Не має значення, що буде вранці. Можливо, Лінда не захоче її більше бачити. Але зараз Аманда насолоджувалася моментом. Ось так, після сексу лежати з партнеркою та просто відчувати тепло її тіла.

Вона ніжно провела рукою по мокрому волоссю Лінди. Та задерлася і розплющила очі.

– Пробач, я тебе розбудила, – ніжно промовила Аманда.

Лінда пильно дивилася на Аманду. Її очі сповнилися сльозами та, упнувшись жінці в плече, вона розплакалася.

- Тихіше, тихіше, - Аманда спробувала заспокоїти Лінду. - Я не хотіла завдати тобі шкоди, вибач.

Лінда відсторонилася від неї, схлипнула і різко поцілувала у губи. Просто притулилася своїми губами до неї, заплющивши очі.

- Я кохаю тебе, - відсторонившись, тихо промовила Лінда. Вона зі страхом дивилася на Аманду. Ця жінка владна над нею. І хто знає, скільки таких, як Лінда, було в її житті? Це була найщасливіша ніч у житті Лінди, і вона боялася, що Аманда посміється з її дитячого визнання.

Почувши визнання, Аманда була здивована, але дуже рада. Вона посміхнулася і ніжно поцілувала дівчину.

- Я тебе теж, люба, я тебе теж, - трохи відсторонившись, сказала вона.

Після цього вони злилися у пристрасному поцілунку.

***

Клуб вони залишили близько третьої ночі. Покатавшись містом, Аманда привезла Лінду до центрального парку. Вночі було прохолодно, але у багажнику завалялася пара пледів. У нічній тиші парку їм ніхто не міг перешкодити.

О п'ятій ранку машина Аманди стояла біля будинку Лінди. Вдосталь націлувавшись, вона відпустила дівчину додому.

– Ліндо! – гукнула вона, коли дівчина вже виходила з машини.

– Так? - запитала та. На ній була спідниця та топ. Панчохи були відправлені на сміття, а босоніжки вона тримала в руках.

– Ти сьогодні їдеш до художньої школи?

- Так, - кивнула Лінда.

- Чудово! - вигукнула Аманда. - З твоїм водієм можна домовитися, щоб він відпустив тебе далі, ніж у кафе?

- Ну, - задумливо простягла Лінда. – Якщо ти його поцілуєш, то гадаю, що так!

Промовивши це, вона розсміялася.

– Ні, – посміхнувшись, похитала головою Аманда. - Мої губи тільки для тебе.

- А, - зам'ялася Лінда, - тоді щось придумаємо.

– Добре, – сказала Аманда, – мені треба багато чого тобі розповісти… і показати. Бувай! Постарайся хоч пару годин поспати!

Вона різко рвонула з місця, а Лінда попленталася додому. Ніч вимотала її. Стільки нових відчуттів, почуттів, зізнань. Вона кохає жінку. Дивно, але Аманда була давно близька їй. Вона була з нею більше, ніж будь-хто. Навіть із рідною матір'ю вона провела менше часу, ніж з Амандою. Коли у Лінди почалися перші місячні, саме Аманда пояснила, як користуватися засобами гігієни. Тихо, пошепки, просто в кафе. Вони були справді близькі. На відміну від матері, Аманда не вичитувала Лінду по кожній дрібниці. Вона була добра з нею. Лі так само була добра до неї, але у стосунках дочки та матері була якась перешкода, невидима стіна. Мати хвилювали тільки її робота та ревнощі до батька. Якби Лінда не була їхньою донькою, швидше за все, вона приревнувала б Дензеля і до неї. Так, адже краса Лінди тільки виявлялася, вона розпускається як молодий бутон. У той час, як краса Лі, від природи не така яскрава, потьмяніла і зав'яла від постійних стресів на роботі та переживань. Взагалі, Лінда мало чим була схожа на матір. Правду кажучи, вона була копією своєї бабусі по батьківській лінії. На жаль, бабуся померла ще до народження Лінди, і вона бачила її лише на фотографіях. Але що старша вона ставала, то більше схожа на неї. Лі начебто ставилася до цього факту спокійно, але не все так просто. Зрозуміло, її трохи нервувало те, що дочка пішла не в неї зовні. А з віком цей контраст ставав лише помітнішим.

Тому Лінді була ближчою Аманда. Вона була ніжна, ласкава і добра до неї. А сьогодні старша подруга відкрила новий світ для неї, світ кохання. Специфічного, з погляду простого обивателя, але Лінда, яка хоч і жила в багатому будинку, мало знала про кохання взагалі. Вона бачила стосунки матері та батька і не розуміла їх. У кіно і книгах любов була іншою, але насправді вона бачила холод. Батьки рідко виявляли почуття одне до одного. Щороку поцілувати на річницю весілля, а в інший час сухі розмови. Якби Лінда випадково рік тому не підглянула, як батьки займаються сексом, то вона вважала б, що між ними взагалі нічого немає. Це було зимової ночі. Лінді захотілося води, і вона пішла на кухню. Проходячи повз батьківську спальню, вона почула незрозумілі звуки. Двері були прочинені, і цікавість взяла гору. Зазирнувши, вона побачила таку картину. На ліжку батьків був величезний «кучугур», що ворушиться. З цього «кучугура» виглядала голова Лі. Жінка заплющила очі та, розплющивши рота, важко дихала. «Кучугур» поступово прискорювався, а потім різко зупинився, злегка посмикуючись.

- О, Дензель, - блаженно промовила Лі, погладжуючи ковдру.

Швидко зачинивши двері, Лінда кулею кинулася до своєї кімнати. Вона вперше спостерігала, як інші люди займаються сексом наживо. І нехай це були її батьки, і нічого видно не було, але вона збудилася. Звуки, рухи, обличчя матері в блаженстві – цього було достатньо, щоби фантазія дівчини домалювала картину. Вгамувавши свою хіть, Лінда задумалася, отже, почуття між батьками живі? Вона була ще юною та наївною, і не розуміла, що секс не доказ почуттів. Це вона зрозуміє набагато пізніше. А поки що вона була рада за батьків, а тепер і за себе. Адже в мами є тато, а в неї є Аманда, яка замінила їй і маму, в чомусь, і коханця.

***

Тихо прокравшись у свою кімнату, Лінда впала на ліжко і швидко заснула. Їй снилася Аманда, їхні втіхи у клубі та парку. Дівчина крутилася у солодких сновидіннях.

Прокинулася вона від будильника о восьмій ранку. Втомлена та розбита. Але виду не можна було подавати. Ранок та день пройшли як завжди. Лінда займалася з учителями, що приходять без жодного ентузіазму. Заняття у школі мистецтв пройшло бадьоро. По-перше, вона займалася улюбленою справою. Сьогодні вона з особливою старанністю виводила лінії олівцем, переносячи образ натурниці на папір. По-друге, після занять на неї чекала зустріч з Амандою. Слова жінки, сказані на прощання, зацікавили дівчину. Хоч і була одна проблема: Кларк. Водій Лінди був боягузливий і як вогню боявся Лі, і Лінда так і не придумала, як розв'язувати цю проблему.

По-третє, Лінді спала на думку одна шалена ідея. Тому, закінчивши у школі, вона кулею вилетіла надвір. Там на неї вже чекала Аманда. Сьогодні вона одягла розтягнутий чорний светр, вільну чорну мініспідницю, гетри до колін та кеди. Светр був не тільки розтягнутий, а й більше на кілька розмірів. Тому горловина була настільки велика, що спадала з лівого плеча, відкриваючи гумку від бюстгальтера.

– Амандо! - весело закричала Лінда, кидаючись в обійми жінки.

Кларк стояв трохи осторонь і нервово докурював сигарету. Він розумів, що ця зустріч не обіцяє нічого доброго. Вони знову затримаються у місті та, якщо господиня помітить це, йому доведеться вигадувати пояснення. Такого, звичайно, ще жодного разу не було за всі ті роки, що Аманда та Лінда зустрічалися у кафе, але водій все одно боявся.

- Привіт крихітко! – ніжно поплескавши дівчину по голові, промовила Аманда.

- Амандо, у мене чудова ідея! - вигукнула Лінда.

– Яка?

– Я хочу тебе намалювати!