Лінда

- Міс Ламеєр, це наша дівчинка, Лінда, - ласкаво промовила Лі Крос.

- Яка мила, - посміхнулася молода жінка у суворій коричневій сукні. Відсутність косметики та волосся, зібране у хвіст, робило її сірою, бляклою. Але саме таку няню шукала місис Крос для своєї дочки. Щоб її чоловік, Дензель Крос, менше уваги звертав на неї. Бувши від природи не дуже гарною, Лі побоювалася, що чоловік покине її. До того ж за сім років шлюбу вона вперше завагітніла та народила Дензелу довгоочікувану дитину.

Цікавою можна назвати появу на світ цієї дівчинки. Сімейство Крос влаштувалося на Лонг-Айленді ще наприкінці вісімдесятих. Саме тоді у молодого та перспективного брокера з Уолл-стріт справи пішли вгору. Цьому чимало посприяло посаг його дружини. Лі Чандлер була з роду техаських розвідників коней. Так було до початку XX століття, поки на теренах Техасу не було виявлено нафту. Якщо бути точним, то дідусь Лі, Мартін Чандлер виявив місце народження прямо у себе на ранчо. Буквально за кілька років сімейство Чандлерів з небагатих фермерів перетворилося на успішних нафтових магнатів. До моменту весілля Лі та Дензела, Чандлери мали значний статок, тому допомогли фінансово новому підприємливому родичу. Так, Дензель перестав горбатитися на інших і відкрив власну компанію на Уолл-стріт.

Машина мчала нічним містом. Аманда сильно перевищувала допустиму швидкість, тому інші машини просто об'їжджала в нещільному нічному потоці. Дивом їх не помітив поліційний патруль.

Тільки зараз Лінда помітила, що Аманда на лівій руці має татуювання. Змія, що обвиває руку від зап'ястя до ліктя, де на її іклах трималося яблуко.

– У тебе татуювання? - запитала Лінда.

- А, це? - Аманда недбало вказала на руку, Лінда ствердно кивнула. - Так, зробила її, коли мене звільнили з вашого дому.

- Пробач, - тихо промовила Лінда.

- Ти чого?! – весело відповіла Аманда. - Ти тут ні до чого! Та й рано чи пізно мені все одно довелося б піти. Вічно бути твоєю нянею я не могла.

– Зате ти стала моєю подругою! - усміхнулася Лінда.

– Чоловік ніколи не зрозуміє жінку, – розповідала Аманда. - Він відчуває інакше.

Їхній роман тривав уже майже рік. Увечь цей час після занять у школі мистецтв Аманда забирала Лінду, і вони їхали або до неї, або відриватися. Кларк, водій Лінди, змушений був всюди супроводжувати їх своїм авто. Він став заручником. Зізнатися Лі, що її донька кудись їздить з дорослою жінкою, він не міг. Інакше б на нього обрушився гнів начальниці. А цього він не хотів. Хоч стан справ йому не подобалося, але нічого вдіяти він не міг і просто сидів у машині, чекаючи поки Лінда розпрощається зі своєю подругою і він відвезе її додому. І сьогодні, він сидів у машині, якою барабанив дощ, і чекав Лінду. А Лінда лежала, закутавшись у ковдру будинку в Аманди, тоді як Аманда, розмірковуючи про чоловіків, оголена ходила по кімнаті.

- Сьогодні я розповім усе батькам, - дивлячись на вечірнє місто, сказала Лінда.

Минув рік, тепер їй сімнадцять. Троянду на її нозі Ральф завершив за кілька сеансів. Через півтора місяця на її спині красувалися чорні крила волі. А через місяць Лінда побажала, щоб на її попереку була увічнена цитата Ґете: «Лише той гідний життя і свободи, хто щодня за них йде на бій». Вона планувала ще кілька татуювань, але поки що це лише у планах.

- Гадаєш, варто? - запитала її Аманда. Накинувши халат, вона підійшла до вікна і подивилася на місто. - Дощ збирається, - сказала вона.

- Так, - сказала Лінда, чи відповідаючи на запитання, чи констатуючи згущення хмар над містом. Сьогодні на ній була темно-сіра в'язана сукня. Петлі були великі, і було видно обриси чорного бюстгальтера та крил на спині. Але дівчині було начхати на це. Їй було начхати навіть на те, що на його нозі красувалася троянда, не прикрита нічим.

З матір'ю Лінда помирилася наступного дня. Ну, як помирилася, Лі вдала, що нічого не сталося. День почався майже як завжди. Крім того, що вона всю ніч чекала і чоловіка, і доньку. Лінда повернулася ближче до обіду, а Дензель так і не з'явився. Мабуть, поїхав на роботу, думала вона.

Лі було боляче, що Лінда проміняла рідну матір на няньку. Але Аманда стала їй не матір'ю, а коханкою. Коханкою її доньки! Це ще більше дратувало Лі. Вона б зрозуміла, якби перед її чарами не встояв Дензель, але Лінда! Чому? Як? Навіщо? Лі не розуміла, що Аманда стала не тільки коханкою Лінди, але певною мірою і матір'ю. Хоча сама Аманда вважала, що Лінда має помиритися з батьками.

- Пробач мені, - тихо промовила Лінда.

- Ні що ти! - усміхнулася Аманда. - Я розумію, молода кров і таке інше. Зрештою, ти ж із нею не переспала.

- Ні, мене почало каламутити, - відповіла Лінда.

– Знаю, – посміхнулася Аманда. - Симон мені все розповів.

- Симон? Все? – злякано запитала Лінда.

- Так, - засміялася Аманда. – Ти прийшла до клубу з батьком.

- Вибач, - знову сказала Лінда.

– Проїхали, – махнула рукою Аманда. – Як стосунки у сім'ї?

- Вона фригідна, - тихо промовила Лінда. Дівчина виглядала втомленою. Відносини з коханкою батька тривали вже два тижні.

- Вона колода, розумієш? - Лінда з надією подивилася на Аманду, але та лише посміхалася. - Я не розумію, як можна взагалі не реагувати на ласки? – продовжила Лінда. – Вона просто лежить. Просто лежить. Тоді в Ральфа я думала, що мені здалося, але ні. Так, вона іноді стогне, але в основному, вона заплющує очі та просто лежить, закусивши губу.

- Тебе це дивує? - усміхаючись, запитала Аманда.

– Я не розумію, що батько у ній знайшов. Зовнішність найпересічніша, в ліжку нуль. Такі жінки приваблюють чоловіків?

– Чоловіків приваблюють різні жінки.

З того часу минуло шість років. Лінда так й жодного разу не була у батьківському будинку. Перший рік вона навіть із батьками не спілкувалася. На свій день народження вона подзвонила матері. Розмова вийшла натягнутою, але з того часу мати та донька зрідка спілкувалися телефоном.

Кілька років Лінда жила в Аманди, але після того, як Джейсон подарував онуці двоповерхову квартиру, дівчина переїхала до себе. З Амандою вона продовжила зустрічатись, але вона змінилася. Лінда зараз і Лінда раніше – це різні люди. Аманді подобалися такі зміни. Саме таку Лінду вона хотіла бачити поряд із собою. Вільну, незалежну, сміливу. Це вже не було тихе дівчисько, яке зрідка викидало щось таке собі, щоб позлити батьків і показати всім свій статус. Епатаж Лінда не перестала любити, просто почала використовувати його собі на користь.

- Я покохала іншу, - сказала Лінда, лежачи в ліжку.

З Інгою Лінда зустрічалася вже понад місяць. Виставка закрилася, картини знову були запаковані та відправлені на склад. Джейсон обіцяв, що намагатиметься відкрити постійну виставку. Хоча Лінда відмовлялася, він і так багато для неї робить. Постійну виставку вона відкриє сама. А потім вибере найкращі роботи та вирушить у турне країною. Художні гастролі, то вона це називала. Від східного до західного узбережжя. А потім на Аляску. І зробити це турне вона хотіла з Інгою, а не з Амандою. Ні, Аманда не перетворилася на тягар. Лінді так само було цікаво і добре з нею, але того трепету в грудях більше не було. Аманда стала буденністю. Але цей трепет з'являвся з Інгою. Спілкуючись із нею, Лінда приходила до стану ейфорії, екстазу. Саме спілкуючись, бо спати з Інгою Лінда і не думала, поки не поговорить з Амандою. Вона не хотіла зраджувати Аманді. У їхніх стосунках має бути чесність. А брехати, звиватися – це доля чоловіків, трутнів. Жінка не повинна так чинити. Вона не повинна брехати та пристосовуватися під чоловіків. Жінка, а не особина жіночої статі. Лінда давно усвідомила, у чому різниця. Яскравий приклад – Авалона.